Подорож Карпатами, гора Смотрич

Літній сезон відкрили цікавим походом на гору Смотрич та Вухатий камінь. Смотрич частина Чорногірського хребта, неподалік с. Дземброня Верховинського району. В багатьох місцях у Карпатах побував і кожне по особливому красиве. Зранку вирушили із Франківська, їхали через Коломию, де підібрали товаришів. Дорога жах, важко назвати дорогою, швидко непоїдеш. Місцями по гірських селах дорога підмита річкою. Блище до гір карпатські краєвиди манили своєю красою:

Дорога видалась довгою та нелегкою. Незважаючи на голод, вирішили поїсти вже трохи згодом, щоб легше було підніматися та розпочали маршрут. Рухалися швидко, не люблю повільну ходьбу тай компанія зібралася відповідна. Місцями було важко із непривички, давно вже неходив у гори.

Маршрут вибирали на цілий день, щоб трохи ноги розімнути, по довжині вийшов десь на 15 км. Розпочинали підйом із с. Дземброня, піднялись на Смотрич далі рухались по хребту  до вухатого каменю, назад у долину села Дземроня, вже іншим спуском, так щоб було цікавіше.

Біля одного з джерел побачили цікаве пристосування, якомусь кмітливому гуцулу певно ліньки ходити до джерела по воду. Так він спорудив от таку водопідкачувальну станцію:

Піднялися на полонину, де сіли перекусити, красиво:


Далі підйом сосновим лісом, густими зарослями, кущі афенів та ялинки:


Ось так цвітуть афени:


Тут їх дуже багато, дуже корисна та любима страва туристів, в липні їх вже можна буде куштувати. По дорозі нам зустрічались ось такі красиві ялинки з червоними шишками:


Також всю дорогу траплялися цікаві каміння та скелі, своєю формою нагадують певні персонажі, фігури тварин:


Вже піднявшись на Смотрич сіли перепочити та перекусити. Красиві карпатські краєвиди ні з чим не порівняти. Неможна намилуватися, прилягли, потянуло на сон... Хтось із компанії сказав що треба рухатись далі, бо приїдемо дуже пізно. На горі знайшли печеру, де можна сховатися від дощу, залізли пофотографуватися:



Гора Смотрич частина Чорногірського хребта, з нього добре видно Піп Іван та його обсерваторію:



А це композиція "квіти на снігу" - рододендрони, їх тут багато і якраз зараз у червні вони цвітуть:

Ехо війни:

На вухатого каменя не лізли, тільки пофотографували з далеку, вже час повертатися бо почав накрапати дощ.



Спускалися дуже швидко, яж боліли стопи та пальці ніг від схилів.



Перекусивши, поверталися додому, глянули вдалечіть і побачили зливу.  Похід мені сподобався, дуже цікава тут місцина, красиві краєвиди, класні каміння. Кажуть що у свій час тут бували Леся Українка, Василь Стефаник, Сергій Параджанов, бували, та й правильно робили.

www.fedun.com.ua